Зупинка в лісі в тихий вечір Роберт ФростЧиї це ліси? Гадаю напевно я Того, чия хата в селі Але він не бачить мене і даремно Бо сніг запорошить усе"Мій кінь", у тебе мабуть думи Чому ми зупинилися в глуші А я тут бачу озеро й ліси. Спинюсь, бо сліпну від красиДзвенять на вухах крижані дзвіночки Питає: "може щось наплутав ти?" І тихий звук, сніжинки у таночку Порхають, тиша навкругиА ліс чудовий темний і глибокий. Я обіцянку маю на меті По-перше, ніж порину в сон глибокий Ще довгі милі я повинен йти
Изменить фон стихотворения
В лісі тихім, в темнім мороці,
Стою, захоплений красою,
Роберт Фрост слова тче в порі,
Снігом вкритий цілою зимою.
Чиї це ліси? Не знаю;
Той, хто живе у селі,
Мене не бачить, й я гублюсь
В тиші і снігах на Землі.
Коня мій жде питання,
Чом зупиняюсь тут я,
Де озеро і звабні гілля,
І все покрито білим снігом.
Крижані дзвіночки дзвонять,
Танцюють сніжинки в тиши,
Ліс темний в глибину манить,
Сон розкішний манить, тягне мглади.
Я обіцянку тримаю:
Ще милі зосталось йди,
Перш ніж зливу в сон пірнаю,
В тиші лісу вічній тихи.