Вільнянськ розкинув крила ніжні, Де жіночий клуб зібрався разом, Тут спілкуванню, мов нитці, відшукали місце, Підтримка у серцях, як світлий розум. Знайдеш тут плече у хвилини скрути, І радість, що ділить світло дня, Бо сила жіноча не знає меж і путів, Як ріка в обіймах рідного ґрунта. Тут час не злітає, як птах у привітлі, Бо разом будуємо міст від краю до краю, І Вільнянськ нас береже в кожнім світі, Де дружба, мов вишня, цвіте рання.