В гармонії з собою потопаючи іду вперед не знаючи журби у грудях мрії я сузірʼя запалаю лісами таємниць, зухвалим небом до гори, як луне світло пролилося в глибині так я іду вирішую загадки, тече ріка часів зустрічаючи у ві сні стремління духа життя наповнене фарбами яскравими і кожен крок мій в вічності сліди не усвідомлюю журби іду я мріяти перетинає галасливі ті світи, в гармонії з собою шляхетності бажання
Изменить фон стихотворения
В гармонии с душой вперёд иду,
Не зная горести и вдохновеньем жив,
В мечтах сузвездья света зажигаю,
И тайны леса мне как небо — путь открыл.
Как свет струится в глубине безмолвной,
Так я иду, загадки разрешая,
Река времён течёт стремленьем духа,
И красками жизнь яркими пронзая.
Шаги мои в бессмертии следы оставят,
Не ведая тоски, я пройду мечтая,
И шум миров не потревожит сердце,
В гармонии с собой иду в желаньях благородных.