Хай, усі мене забудуть, ніж я забудуть всіх...Я буду пам'ятати кожного із вас, я буду знати ваш характер, Вашу мрію, Вашу дію. Коли ми знов зустрінемось, ви скажете мені по чужому:"Вітання, добрий вечір, як здоров'я" а я вам усміхнусь і швиденько скажу, що я спішу, а балачки не гаю часу...А вы мені відповісте: "до зустрічі". А потім розбіжемось по краю тай забудемо одраз. Але ж так і краще набагато, не буду я страдать, кричать, ридать, а ви не будете сварить, сміятись наді мною, час не тратить у чемну долину і зі тханням знайдете нову людину. А я, я буду знов на волі, і не буду я кричать:"Допоможіть! Рятуйте! Я в ніволи" я знов буду радіти у кожну хвилину та в кожну мить, знайду нових колег, наставників, друзей та братів, того хто буде розуміти...того хто буде до кінця зі мною...Краще щоб усі мене забули, а ніж я забуду вас...
Изменить фон стихотворения
Забудьте всі мене, я вас не забуваю,
В серці зберігаю, як вічний спалах,
Ваші мрії, дія, характер виявляю,
В нових зустрічах, в поглядах без страху.
Привітання чужі, добрий вечір скажете,
Я ж усміхнусь, мов на шляху ураган,
Промайне мить, мов у воді камінь,
І знову розійдемось, мов вітер з небес.
Та, може, так краще, не крикну, не згорю,
Ви теж не смійтеся, час не марнуйте,
Знайдіть у тенетах душевну парасольку,
Нехай вам щастя нове пелена дарує.
Я ж знайду свободу, вільний у світі,
І радість зустріну в кожному мигу,
Нових колег, товаришів по стрійкі,
Нехай світ цвіте добром в кожній дорозі.
Краще, щоб усі мене забули,
А ніж забути усяких з вас ділі...