Війна на сході тінь свою кидає, І матері син, мов зоря, згасає. Ріки сліз у серці, біль не згасний, Розлука вічна, відчай цей страшний. Українці, в горі душа згорає, Ярість в крові, мов полум'я, палає. Любов до країни, свободи крик, Ненависть до ворога – мов оберіг. На землі цій, де кров пролита, Шлях до волі все ще не забутий. Заради майбутнього, заради нас, Серед зірок чутно шепіт: "Ніктню!"