Не вірю в сни, якщо вони погані, Не чую слів, якщо вони пусті, І кожен день живу, немов останній, Бо він такий єдиний у житті.Не йду до тих, кому чужа, далека, Хоч мушу стрітись кругла-бо земля. Люблю, буває, ризик й небезпеку, Але не зловживаю ними я.Стараюся не скаржитись на речі, Які для себе вибрала сама. Якщо уже взяла тягар на плечі Не спинить ані холод, ні пітьма. -Я іншою себе не уявляю И мінятися не хочу, зізнаюсь. От тільки людям надто довіряю Й за це на себе дуже часто злюсь...Погана, добра Богові судити, Мене, напевно, краще знає Він. А поки що я хочу просто жити І бігти своїм мріям навздогін!...Зміни цей вірш на свої слова, зроби його особливим
Изменить фон стихотворения
Не верю снам, коль они темны,
Слова пустые слух моих не клонят,
Живу, как будто дни мои — одны,
Ведь каждый новым светом не обманет.
К тем не иду, кто мне чужим остался,
Но знать, что шар земной нас сводит вновь.
Быть риску рада, в нем есть все, что мне досталось,
Но осторожна, чтоб не сбить любовь.
Сужу не строго все мои деянья,
Ведь выбор сделан, путь мой предо мной.
Когда на плечи груз лег, без оглядья,
Сквозь тьму и холод, вновь шагаю я домой.
Я другая быть не смею, не хочу,
Признаюсь в том, что верю я в людей.
Но часто злюсь — доверия единицу
Во мне легко разрушат. Не беда — смелей!
Хороша или плоха, лишь Богу это знать,
Он знает меня больше, чем я сама.
Хочу лишь жить и мчаться, воздух врать,
Во снах искать свой остров из мечты века!