Кохана моя, серед безкраїх полів, Де любов розливається хвилею днів, Під небом безмежним, де зорі горять, Коханням своїм ми серця окриляєм. Лиш ми удвох у цій вечірній порі, Де ласка природи і шепіт зірок, В обіймах твоїх втрачаю я страх, Бо любов наша — це небо в очах.