A poem about: Колись я зову зможу дихати вільно,…

Колись я зову зможу дихати вільно, нескуто, колись моя пробита кулями душа побачить промінь сонця,та зараз вона лише збирає по шматочкам, та береже в долонях іскру мого життя. Ти би ніколи не вистрілив у мене, якщо б не знав, що таке ненависть. Та під дощем, та градами, хто буде розбиратися хто винен? Хто в попіл перетворює життя простих людей.

Колись я знову зможу дихати вільно,
Коли пробита душа в променях засіяє.
Зараз збираю шматочки пильно,
Іскру життя в долонях зберігаю.

Ти би не стріляв, якби не знав люті,
Ненависть веде тебе в бій, в пітьму.
Та під дощем, під градом без спусту,
Хто вирішить, хто винен у цій зім'ятій борні?

Душі простих у попіл летять,
Забуті серед бурі і втрат.
Та в серці надія готова палати,
Вона відродить свободу, щоб знову стати.

Изменить фон стихотворения

Цвет текста

Выбрать тему

Колись я знову зможу дихати вільно, Коли пробита душа в променях засіяє. Зараз збираю шматочки пильно, Іскру життя в долонях зберігаю. Ти би не стріляв, якби не знав люті, Ненависть веде тебе в бій, в пітьму. Та під дощем, під градом без спусту, Хто вирішить, хто винен у цій зім'ятій борні? Душі простих у попіл летять, Забуті серед бурі і втрат. Та в серці надія готова палати, Вона відродить свободу, щоб знову стати.