Новини чорним в очі стукотять, Від перших днів цей крик війни не стих. Де сили взять, щоб стрій свій не зламать? Щоб не натягнувсь серця стомлений стих. За що і в кого шлях знайти й питати? Багатство ховає в сутінки марні. У далекому селі мати плаче: Син не прийде до неї вже з війни. Ще щасливі ті, хто хоронить тіло, А безвісти зниклих - і слід їх згубився. Серце - не камінь, та мов оніміло, Крига в душі - і раптом літо зникло. Він - соколик, землю полишив, У небо майнув, за хмари де воля. Матусю свою завжди так любив, Не встиг із парою створити долю.