Земля стогне, небо плаче, Ворон кряче, страх сіє. Боронить серце від ворожої удачі, Що Україну нищить, мов в огні. Та крізь тьму є світла промінь, Надія в серці не згасає. Бо навіть в темряві, серед лихих снів, Душа зламаної не гине, а зацвітає. Стають ріками наші кроки, Із попелу зростає сила. Відроджується край, у кожної душі, Воля, що праведною була.