Якби кожен раз квітка цвіла, Коли думка про тебе злітає, Сад величезний зірками вкрився б, Тягнеться в небо, до краю. Розсипався б барвами ніжними, Пахощами весну віщуючи, Кожен листочок таємницею Про любов нашу гомонячи. Той сад був би світом чарівним, Де мрії збуваються сміливо, І всі наші миті спільноти, Злилися б в гармонію милу. Тож, хай розквітає безмежно У серці сад твоїх думок,— Ніжність крізь роки летить безперервно, Як вічний, невгасимий промінок.