Дев'ять років тому зустрілись ми з тобою, У Київ я приїхала, з тремтінням на душі. Та в погляді твоєму, в обіймах мить спокою, Знайшла я те, що серце відчувало всі ці дні. Зустріч вечірня, перед святом, у серпні, Ти сварився, що б не попередила я шлях, Але в обіймах твоїх знову тонула я, мов в серпанку, І всі слова пішли, залишивши тільки сміх. Кожна стріч наша — в пам'яті на скрижалях, Хоча їх було небагато, але всі були з душею. Та доля в гру вступила, і розділила нас між статям, І кожен з нас обрав свій шлях, під новою зоряною постіллю. Та ось минули роки, і знову я з тобою, Залишивши позаду пусті тривог зайві. В обіймах твоїх знову я, де мир і радість знайду, Тут спокій мій і надія — в цу обіймах лиш твоїх.