Я ніби писала життя у чернетці, Здавалося щастя так близько до серця.Чекала моменту, ось той чистовик - пишу, Новий абзац і той з помилкою, знову спішу…І скільки було написано лишнього,Але знову, в очах відображення вічного.Догора усі спогади, що палали на душі… Червоні літери кров'ю на білому аркуші
Изменить фон стихотворения
В черновик без конца я записывала дни,
Жизнь моя - словно бумага, где счастье близко.
Мгновенье ждала, чтоб начать писать чистовик,
Но торопясь, абзац новый — ошибка та же.
Сколько раз лишних строк было мною описано,
Но глаза отражают мгновения вечные.
Спогады догорают, было что мило душе,
Красные буквы кровью на белом листе.