У темряві ночі чути грім гармат, Земля здригається від кроків болю, Де полинулими зорями прийдуть назад Душі, що йдуть боротись за волю. Дим розстилається над тихими домами, Сльози, немов дощ, вливаються в літа, Серця зламала війна своїми шляхами, А втрата у вічність повернуть хоче життя. Серед руїн мріє весна розквітати, Втому править вітром в полях мовчазних. Люди стоять, як фортеці, щоб рід захищати, Бог оберігає тих, хто у серцях живих. В цій боротьбі не зламані духом ніколи, Світло надії прокладатиме шлях. Україна — серцем, любов'ю героїв повна, Її історію пишуть в сльозах.