Вікторія, в ці дні важкі й сірі, Роман стоїть, як воїн у пилу. Йому потрібне світло вашої довіри, Щоб перемогти і долю, і війну. В очах його і втома, і тривога, Та серце прагне ніжності й тепла. Ваше плече для нього — це підмога, Щоб разом перейти всі ці жалі зла. Двадцять три роки, а в душі навали, Колишній воїн знову у строю. Та ніжність ваша сили додає, мов чари, Діла вагоміш за слова бувають у бою. Ваша підтримка — це його опора, Тому цей шлях долати вам разом, І крізь темноту, і крізь будь-якій горя, Любов розтопить кожен зимний сон.