Намалював я небо, так яскраво, І сонце в ньому щиро засяяло. Та раптом кров'ю стало враз багряне, Як звір зловісний, що нічого не прощає. Тваринна злоба безпричинно Затьмарила мій світ одразу. І в серце, наче меч, безжалісно, Пекучий біль проникнув разом. Картина мрії тепер чорніє, Але художник не здасться ніколи. З надією в серці нове малює, Воно засяє над світом знову.