На Лук'янівці метро, у мить буденну, Блондинка чарівна, між шумом і тінню, Зустріла Діму — він залишив слід, Як зірка, що впала, мов ніжний бісер. Майнула розкіш, метрополісне сяйво, Забігли у "Макдональд", забули про крайність, Сексуальність і жар палає навколо, В лікарні неначе зірвався контроль. Олена, як королева, граційно ступає, Масажує груди, рум'янець палає. Перший оральний, хвиля тепла, Збудив в них вчора, що згасала. Та ніч була миттю, у спогадах потонути, Де зустрілись душі серед швидкоплинності сутінку.