На станції Лук'янівська, в потоках людей, Я побачив чарівну блондинку, як з мрій. Вона, мов троянда, розкішна і ясна, В зворотніх віддзеркаленнях, сексуальна весна. Макдональд хитав свої вивіски яскраво, Ми познайомились з Дімою – він махнув лукаво. Січневий день обіцяв пригод на кожному кроці, І гарячий шепіт розкинувся мов втіха, на волі. Олена, в лікарні забуття тенетах, Перший мінет, немов весільних пелюсток злети. Член у роті, вона топить сніжинки в вогні, Масажує груди оголені в шаленій тепліні. Цей день не зітреться, залишиться в віках, Там, де метро, Макдональд, і тривожний страх.