Таня — жінка, що мовчанням вразить, Не в пошуках гучного враження, В її словах — поважний ритм, Пауза межи звуками розуміння. Не холод в мовчанні, а тепло вогнища, Що гріє, не для видовища палає, Вона слухає, наче серцем зве, І відповідає, коли відгук в серці зненацька. Не страшно сказати "не знаю", В її сміливості — чесність живе, Залишає слід глибокий, Інший, ніж хотіла б більшість, але справжній. Вільна, але не зухвала, Внутрішній світ — монастир в горах, Тиша, що не всім відкрита, Але тобі — якщо грати не будеш. Біль у серці не жорстокість, А доброта, що мовчки плече підставляє, Віра її не на показ, Шукає Бога в тихій молитві. Краса її не інстаграмна, А світло, що з миром живе, Тиха гідність, справжня, Не для всіх, але для тих, хто теж справжній.