На Донеччині степи безкраї, Шепіт вітру з долин летить, Тут під зорями мріям краю, Серце гордо в обручах б'ється мить. Краю рідний, із сивих просторів, Де на морі хвиля плече пливе. В полях пшениця, мов золоте море, Сонце з ніжністю тіні плете. Гори териконів — мов стражі вікові, Древляний ліс в обіймах променів. І серед слави шахтарської долі, Історій видатних часу плине спів. Волонтерське мистецтво і міць інтелекту, Відомий Мечников у самець давнини, Наші герої — наша гордість, Дух Донеччини міцний, як дуби. Міста квітучі та села привітні, Маріуполь і Горлівка, Слов'янськ, добрий край. Тут тверді й щирі люди, добрі і гідні, Донеччино, в серці ти, мій рай.