У серці Донеччини зоря ясна палає, Де степи безкрайні в обіймах сонця сплять. Тут Кальміус рікою землі огортає, І в небо, мов пісня, пташиний спів зліта. Ця земля багата, як хлібами, так думками, Де люду працьовитого гордий дух живе. Від краю до краю вишивана вона квітками, І пам'ять про героїв тут завжди живиться. Горлівка, Дружківка — міст, де світло не згасає, Де творчість невпинно нові шляхи знайде. У шахтах Донбасу кипить безмежна праця, І кожне ім'я тут — це історія земна. Пророки, як Сосюра, слово запалали, Донецький край любов'ю до сердець промовля. Скрізь, де блукаєш, відчуваєш тепло зими, Що цей благодатний край зберігає назавжди. І в кожній стежині, в кожному гожому дні Схована тайна неньчиної землі. Цей край — це скарб, що в серці залишається, Бо Донеччина назавжди у серце закладається.