На **дорозі** осінь стихає, **Стерня** і **полин** в селі, **Хтось** мрією **наврочить**, І під **вербою** **примовкнути** в цілі. **Так**, **той** **голос** **пророчий** Шепоче про **війни** день, **Сльоза** тече мовчки, Сіяти у **рів** свій тлень. **Битий біль** в **шати** неба, Як **крила** жовті в прірву, Тягнулися холодні **димом**, Залишивши свій **важкий** слід. Навіть **безсилля** має край, Де власний **майнути** світ, Із **краєчка** білий день Покотить свій холод **власний**. На **битий** шлях, де **верба** Лишити своє **майну** прозоро, І в **небо** тягнуться шати, Знов лікує **біль** в прозорі.