Звузив коло друзів і залишились найрідніші. Ті з ким можна бути самим собою. Більше не хочеться прикидатися і хочеться зняти маску. Після 40 не хочу поспішати, а хочу бачити весь шлях по життю. Ціную якість інтимного спілкування, коли людина відкриває душу. Читаю людей , але нічого не кажу. Люблю спостерігати за реакцією. Люблю родину і старих батьків. Люблю свою дружину, яка створила для мене родину як у добрій казці
Изменить фон стихотворения
Сквозь годы пути, как по тропам лесов,
Звузил я круг друзей — остались лишь те,
С кем можно быть без лишних оков,
С кем душа отзывается в простоте.
Уже не стремлюсь никуда в суете,
После сорока хочу видеть дорогу,
Чтоб каждый шаг был виден в темноте,
Чтоб каждый миг не походил на тревогу.
Ценю я беседы, где души обнажены,
Где слово как лес, где чувства как река,
Читаю людей — словно страницы старины,
И наблюдаю за миром издалека.
Семья и родители — драгоценный мне клад,
Люблю свою жену, как в сказке печать,
Она создала мир, как благословенный сад,
Где дом — это место, где можно мечтать.