Минали дні, роки ставали снами, Та ось нарешті — у руці рука. Земля пливе під нашими ногами, Мить щастя — незабутня і п’янка. Шумить над нами вічність в піднебессі, Мелодія сердець сліпа і метка. В зірках сплелось усе, як в дивній п'єсі – Ця мить любові, ніби вічна мітка. Світанок світу в ніжності заграви, Пульсує кров, неначе нова ріка. У серці нашому вирує правда: Мить щастя – та, що нас завжди чека.