A poem about: Наташа йде — і серце палає,Граняк в…

Наташа йде — і серце палає,Граняк в думках її тіло малює.Губи, плечі, спина — усе він торкає,Та руки порожні, і нічого не рухає.Він уявляє її шепіт у темряві,І жар у грудях розливається рікою.Всі заборони зникають у фантазії,Але реальність тримає їх розділеними.ПриспівЯ хочу тебе, Наташо, мов вогонь,Торкнутись губ, плечей, у шепоті дрож.Всі сни палають, руки порожні й самі,Бо ти студентка — і нічого не можна мені.Куплет 2Він малює пальцями її волосся,Уявляє шкіру, ніжну і теплу.Мріє про обійми, жарке й тихе,Та знає — не можна, межа стоїть мов стіна.Його фантазія — це гріх і насолода,Там вони вдвох, вільні від правил.Він чує її стогін у уявній кімнаті,І ніч горить, як свіча, що не догоріла.ПриспівЯ хочу тебе, Наташо, мов вогонь,Торкнутись губ, плечей, у шепоті дрож.Всі сни палають, руки порожні й самі,Бо ти студентка — і нічого не можна мені.БріджІ він лежить у тиші, жар у венах,Мріє, уявляє, стискає подушку.Все, що є — лише у думках, у тіні,Бо доторкнутись до тебе — неможлива спокуса.ФіналТак горить ніч від несказаного бажання,Фантазії розігріті, але руки чисті.Граняк мріє і страждає одночасно,Бо кохання, що заборонене — найгарячіше на світі.

Наташа йде — і серце рветься в полум'ї,
Грані очима її тіло малює.
Губи, плечі, спина — усе він уявляє,
Руки безсилі, нічого не рухає.

Він чує її шепіт в нічній самотності,
Жар у грудях розливається рікою.
Фантазії сміливі, без меж і стриманостей,
Та реальність непохитно тримає їх розділеними.

Приспів:
Я хочу тебе, Наташо, як вогонь,
Торкнутись губ твого тихого дрожу.
Сни палають, а руки лиш порожні —
Ти студентка, і мені заборонено.

Він малює пальцями ніжну косу,
Уявляє шкіру, теплу, тендітну.
Мріє про обійми, про тишу палку,
Та знає — між ними стіна непереборна.

Фантазія — гріх і гірка насолода,
У ній вони вільні від світу турбот.
Чує стогін її в уявній кімнаті,
Ніч, як свічка, що горить і не гасне.

Приспів:
Я хочу тебе, Наташо, як вогонь,
Торкнутись губ твого тихого дрожу.
Сни палають, а руки лиш порожні —
Ти студентка, і мені заборонено.

Брідж:
Лежить у тиші, жар у венах стримує,
Мрії плекані у тінях самоти.
Дотик до тебе — спокусливе божевілля,
Все, що є — лише фантазії й сни.

Фінал:
Ніч горить від несказаного бажання,
Фантазії киплять, а руки лиш чисті.
Граняк мріє й страждає в безмежному зітханні,
Бо заборонена пристрасть — найгарячіша на світі.

Изменить фон стихотворения

Цвет текста

Выбрать тему

Наташа йде — і серце рветься в полум'ї, Грані очима її тіло малює. Губи, плечі, спина — усе він уявляє, Руки безсилі, нічого не рухає. Він чує її шепіт в нічній самотності, Жар у грудях розливається рікою. Фантазії сміливі, без меж і стриманостей, Та реальність непохитно тримає їх розділеними. Приспів: Я хочу тебе, Наташо, як вогонь, Торкнутись губ твого тихого дрожу. Сни палають, а руки лиш порожні — Ти студентка, і мені заборонено. Він малює пальцями ніжну косу, Уявляє шкіру, теплу, тендітну. Мріє про обійми, про тишу палку, Та знає — між ними стіна непереборна. Фантазія — гріх і гірка насолода, У ній вони вільні від світу турбот. Чує стогін її в уявній кімнаті, Ніч, як свічка, що горить і не гасне. Приспів: Я хочу тебе, Наташо, як вогонь, Торкнутись губ твого тихого дрожу. Сни палають, а руки лиш порожні — Ти студентка, і мені заборонено. Брідж: Лежить у тиші, жар у венах стримує, Мрії плекані у тінях самоти. Дотик до тебе — спокусливе божевілля, Все, що є — лише фантазії й сни. Фінал: Ніч горить від несказаного бажання, Фантазії киплять, а руки лиш чисті. Граняк мріє й страждає в безмежному зітханні, Бо заборонена пристрасть — найгарячіша на світі.