A poem about: Марічка пливе, як вічність жива,Вода не спокуса, і не є пастка їй.Хвилями гойдається, та душа здорова,Світлом, як зоря, освітлює свій шлях.Холод і глибина не їй супротив,Не втопилася - дух вільний, міцний.Над водою літає, як вітер жвавий,Історії шепоче все, що живе в пітьмі.|

Марічка пливе, як вічність жива,Вода не спокуса, і не є пастка їй.Хвилями гойдається, та душа здорова,Світлом, як зоря, освітлює свій шлях.Холод і глибина не їй супротив,Не втопилася - дух вільний, міцний.Над водою літає, як вітер жвавий,Історії шепоче все, що живе в пітьмі.|

Марічка пливе, як вічність жива,
По гладі води вона легко летить.
Не є спокуса таємна вода,
І не пастка, а мрії тремтить.

Хвилями гойдається, ніжна й здорова,
Світлом зорі освітлює путь.
Холод і глибина - не її пута,
Дух вільний, міцний вірно йде у майбуття.

Вона над водою, як вітер шумливий,
Історії шепче все, що в пітьмі.
Марічка пливе, зірка жива,
Водну гладь наповнює світлом віри.

Изменить фон стихотворения

Цвет текста

Выбрать тему

Марічка пливе, як вічність жива, По гладі води вона легко летить. Не є спокуса таємна вода, І не пастка, а мрії тремтить. Хвилями гойдається, ніжна й здорова, Світлом зорі освітлює путь. Холод і глибина - не її пута, Дух вільний, міцний вірно йде у майбуття. Вона над водою, як вітер шумливий, Історії шепче все, що в пітьмі. Марічка пливе, зірка жива, Водну гладь наповнює світлом віри.