Її забути неможливо, Таких, напевно, не бува. Безмежно ніжна і вродлива, Та розум плутає слова. І келих терпкого допивши, Як нашу в випиту любов, Без тебе кожен день проживши, Плакали очі, очі дівочі. Що я накоїв, що я зробив, Бачити хочу знову ці очі. Хоч серце рветься без кінця, Тебе вернути в мріях хочу.