У зимову ніч, як туман, Вулиці гаснуть, мов сни. Темні дороги ведуть у безодню, Де серце підлітка мріє завжди. Світлові стовпи розрізають тьму, Буцім зірки з небесних висот, І любов його сяє крізь біль, Наче полум’я, що спалює лід. Зрада ховається серед тіней, І похіть шепоче в густій темноті, А думки летять у далекі світи, Де любов ятриться, як юність у миті. Але, серед туману, блищить зоря, Мов надія, що час не зітре. Лише відчай лишається там, Де серце вічно палає в імлі.