Я гадки не маю, що буде зі мною, Доля прихована, мов за війною. Як завтра з тобою нас день зустрічатиме, Невідомість нас тишею обійматиме. Люди подумають, мов тінь у вечір, Згадають на мить, а з часом зникне їх геть. Що людині той спогад, як вітер в полях, Прилетить, заховається в далеких світах. А ми залишимося, в цьому весь сенс, Нас час не зітре, не зломить цей момент. Люди забудуть, зостануться сни, І вічність між нами, як вогонь, розквітне.