Вона — немов сонце в весняному ранку, Дівчина Тая, в тридцять заблукала мить. Любов і ніжність в її руках, мов квітка, Що своїм цвітом серце хоче обігріть. Її волосся, мов проміння золотисте, Гойдає вітер, шепоче ніжно так. На обличчі світиться добра усмішка, В очах кохання танець, мов весняний мак. Квіти довкола щоранку розквітають, В її присутності, у сяйві чарівній. Ніжність руками обіймає світ цілиться, В обіймах Таї життя — мов вічний квіт.