Під зорями нічними, тихо сяє, Смарагдом поле, сріблом грає, Між гаями мрії ліси, Про танці й кохання зірки розкажуть. Шепоче вітер, гладить ніжно, Як кохання в серці, вічно й дивно. Ніч співає пісню чарівну, Про радощі й сльози, так повну. Танців легкість, кола на траві, Як ми кружляємо в просторі, Небо синє піднімає хвилі, Про щасливу ніч пісню ллє, милу. У зорях кохання, у палітрі мрій, В танці нас об’єднує палкий струм. На небі сліди від наших днів, Під місяцем сяйво, як щастя пульс. Очі твої – бездонні озера, В них відображається вся легкість вітру. Любов — як вогонь, що сяє яскраво, В нічній тишині ми відкриєм правду. Час завмирає, простір тане, Життя в танці, там, де серця палають. Зірки, мов свідки наших снів, Під акомпанемент вітру співають. Даруй мені ніч загадково-чарівну, Руку в руку, ми знову йдем в танок казковий. Кроки невпинні в променях місяця, Разом творимо мрію в цій безмежній грі. Так в танку об'єднались ми, В ритмі всесвітньому кохання, Нехай зорі під пісні й шепти вітру, Щастя дарують нам, наче чарівний дар.